Недопустимо 2014 Зимові олімпійські ігри в Сочі!...

Російський напад на Грузію в 2008 повинен мати наслідки! Вимагаємо, аби 2014 Зимові олімпійські ігри були переміщені з Сочі, до нового місця.

Підпишись!

Джон Твелф Гоукс - «Мандрівник»

Світ, який існує в тіні нашого світу.
Боротьба, яку ми ніколи не побачимо.
Одна жінка, яка стоїть між тими, хто збирається контролювати історію, і тими, хто ризикуватиме своїм життям заради свободи.





Книга описує віковічну боротьбу ДОБРА і ЗЛА... Читаючи її ми бачимо як автор показує те яким може бути наше найближче майбутнє, битву між тими, хто хоче контролювати хід історії, і тими, хто ризикує життям заради свободи й просвітлення... Зараз це реально нас переслідує.
У романі ми можемо побачити три типи людей. Це Мандрівники, які проходять через світи або царства і які є джерелом соціальної нестабільності. Мандрівники живуть поза мережею, щоб Великій машині було важко їх знайти. Всього у романі шість світів (царств), а саме: світ у якому відбувається життя у книзі; ліс, де жили добрі тварини; світ голодних привидів, які відчувають людську енергію; світ де люди ворогували між собою.
Арлекіни, які повинні захищати мандрівників від Табула. Стараються жити поза мережею, без друзів, та й взагалі не мають права на які небудь стосунки, добре володіють різною зброєю, бойовими прийомами...
Табула - Брати, так вони називають себе. Табула ставлять собі за мету створити Паноптикон - зразкову в’язницю, де один наглядач має змогу спостерігати за сотнями в’язнів і залишатись при цьому невидимим. Їх мета створити віртуальний Паноптикон за допомогою створенуї комп’ютеризованої системи стеження у розвинутих містах Землі.

Книжку можна назвати суто американською. Але твір просто чудовий, важко відірватись від читання. Є ідея перетворити цю книгу на фільм. Хоч як на мене вдалого режисера до такого твору буде знайти проблемно.

Читайте....

Стівен Кінг - Історія Лізі

Ось нарешті закінчив читати цю книжку.... Незнаю яким дивом, але я її всетаки подужав :)
Із двох вже прочитаних мною книжок Стівена Кінга вона дуже - дуже відрізняється. Мабуть це, насамперед, зовсім інший стиль написання, він добряче відрізняється від тих жахів Кінга що ми привикли читати. Це якийсь психологічно - філософський роман.
Із перших сторінок багато чого не зрозуміло, купа спогадів які ніяк не в’яжуться між собою, якась кобіта яка втратила чоловіка і т.і... Але з часом сюжет самої книги набирає обертів, вона затягує, дуже важко відірватись від читання :IMXO:
Українським читачам скажу переклад у книги чудовий, за що велика подяка перекладачу.
Книгу однозначно читати варто!!!

---

Стівен Кінґ давно відмовився від техніки моментального шокування ефектними стартами. Зі своєю цілком заслуженою славою великого магістра жахів він може дозволити собі поступово і підступно втягувати читача у неозоре болото авторських фантазій. Що й робить в «Історії Лізі». Це свіжа книжка (в оригіналі вона вийшла минулого року), тож саме за нею можна судити про рівень майстерності сьогоднішнього Кінґа, якого дехто з критиків вже почав називати сучасним Джойсом... Якщо коротко, фабула роману проста. Лізі Лендон – вдова померлого два роки тому автора бестселерів, володаря численних літературних премій і улюбленця публіки – намагається розібратися з його архівом і своїми спогадами про чоловіка. Вона так само кохає свого померлого Скота Лендона, як кохала його за його життя. Лізі розуміє, що попри свою непримітну роль в його блискучій кар’єрі, вона була для нього джерелом натхнення. (Хоча є й інше джерело – жахливо притягальне озеро)... Лізі усвідомлює, що їхні діти, котрих вони з ним так і не народили – це його численні писання. Часом смішні, часом моторошні, часом примарні, але завжди захопливі. Навкруг Лізі крутиться хтось, кому аж горить заволодіти неопублікованими речами її Скота. Це, виявляється, така цінність, за яку можна навіть вбити... Паралельно Лізі доводиться нарешті зблизька спілкуватися зі своїми не цілком нормальними сестрами. А головне – переосмислювати свій сімейний досвід з чоловіком, темних сторін котрого, як виявляється, вона зовсім не помічала. По суті Стівен Кінґ написав найбільш автобіографічну зі своїх книжок. Ця сімейна історія заводить читача в такі глибини психології творчості, що викараскатися звідти не вдається ще довго після прочитання роману. Це – приманка для тих, хто цінує стилістику словесного плетива. Та автор не був би Кінґом, аби не вмів принадити несподіваними поворотами сюжету шукачів отих раптових емоційних шоків, що про них йшлося на початку. В історію «Історію Лізі» занурюєшся повільно, а далі – лише встигай вигрібати... Варто відзначити роботу українського перекладача. Віктор Шовкун добре попрацював з дуже складним лексиконом Стівена Кінґа, пересипаним американським дитячим сленгом, маловідомими синонімами й рідкісними словосполученнями. © sumno.com

---

Music: Pink Floyd - Lost For Words